CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das erste Buch Samuel

Kapitel 1

1 Es war1121 ein259 Mann376 von Ramathaim-Zophim7436, vom Gebirge2022 Ephraim669, der hieß8034 Elkana511, ein Sohn1121 Jerohams3395, des Sohns Elihus453, des Sohns Thohus8459, des Sohns Zuphs6689, welcher von Ephrath war1121.

2 Und er hatte zwei8147 Weiber802; eine259 hieß8034 Hanna2584, die8034 andere8145 Peninna6444. Peninna6444 aber hatte Kinder3206, und Hanna2584 hatte keine Kinder3206.

3 Und3548 derselbe Mann376 ging5927 hinauf von seiner Stadt5892 zu seiner Zeit, daß er anbetete7812 und opferte2076 dem1931 HErrn3068 Zebaoth6635 zu Silo7887. Daselbst waren aber5941 Priester des HErrn3068 Hophni2652 und Pinehas6372, die zween Söhne1121 Elis.

4 Da es nun eines Tages3117 kam, daß Elkana511 opferte2076, gab5414 er seinem Weibe802 Peninna6444 und allen ihren Söhnen1121 und Töchtern1323 Stücke4490.

5 Aber Hanna2584 gab5414 er ein259 Stück4490 traurig639; denn er hatte Hanna2584 lieb157; aber der HErr3068 hatte ihren Leib7358 verschlossen5462.

6 Und ihre Widerwärtige betrübte3707 sie und trotzte ihr sehr7481, daß der HErr3068 ihren1157 Leib7358 verschlossen5462 hätte.

7 Also ging5927 es alle8141 Jahre8141, wenn sie hinaufzog zu6213 des HErrn3068 Haus1004, und betrübte3707 sie also; so1767 weinete sie dann1058 und aß398 nichts.

8 Elkana511 aber, ihr Mann376, sprach559 zu ihr: Hanna2584, warum weinest du1058, und warum issest du398 nichts, und warum gehabt sich dein Herz3824 so übel3415? Bin ich dir nicht besser2896 denn zehn6235 Söhne1121?

9 Da310 stund Hanna2584 auf6965, nachdem310 sie gegessen398 hatte zu Silo7887 und3548 getrunken8354. (Eli aber5941, der Priester, saß3427 auf einem Stuhl3678 an der Pfoste4201 des Tempels1964 des HErrn3068.)

10 Und sie5315 war von Herzen betrübt4751 und betete6419 zum HErrn3068 und weinete.

11 Und gelobte5087 ein Gelübde5088 und sprach559: HErr3068 Zebaoth6635, wirst du deiner Magd519 Elend6040 ansehen und an7200 mich gedenken2142 und deiner Magd519 nicht7911 vergessen und wirst deiner Magd519 einen582 Sohn2233 geben5414, so will ich ihn dem HErrn3068 geben5414 sein Leben2416 lang3117, und soll7200 kein Schermesser4177 auf5927 sein Haupt7218 kommen.

12 Und da sie8104 lange betete6419 vor dem7235 HErrn3068, hatte Eli5941 acht auf6440 ihren Mund6310.

13 Denn Hanna2584 redete1696 in ihrem Herzen3820; allein ihre Lippen8193 regten sich, und ihre Stimme6963 hörete man nicht. Da meinte2803 Eli5941, sie5128 wäre trunken7910,

14 und5941 sprach559 zu ihr: Wie lange willst du trunken7937 sein? Laß5493 den Wein3196 von dir kommen, den du bei dir hast!

15 Hanna2584 aber antwortete6030 und sprach559: Nein, mein Herr113, ich bin ein betrübt Weib802. Wein3196 und stark Getränke hab ich nicht7307 getrunken8354, sondern habe mein Herz5315 vor6440 dem HErrn3068 ausgeschüttet8210.

16 Du1696 wollest deine Magd519 nicht achten wie6440 ein1323 loses1100 Weib; denn ich habe5414 aus meinem großen7230 Kummer7879 und Traurigkeit3708 geredet bisher.

17 Eli5941 antwortete6030 und sprach559: Gehe3212 hin mit Frieden7965! Der GOtt430 Israels3478 wird dir geben5414 deine Bitte7596, die du von ihm gebeten hast7592.

18 Sie sprach559: Laß4672 deine Magd8198 Gnade2580 finden vor6440 deinen Augen5869. Also ging das Weib802 hin3212 ihres Weges1870 und aß398 und sah nicht mehr so traurig.

19 Und des Morgens1242 frühe machten sie sich7925 auf7925, und da sie angebetet hatten vor6440 dem HErrn3068, kehreten sie wieder7725 um und kamen935 heim1004 gen Ramath. Und Elkana511 erkannte3045 sein Weib802 Hanna2584; und der HErr3068 gedachte2142 an7812 sie.

20 Und da etliche Tage3117 um waren8622, ward sie schwanger2029 und gebar3205 einen Sohn1121 und hieß7121 ihn8034 Samuel8050; denn ich7592 habe ihn von dem HErrn3068 gebeten.

21 Und2076 da der Mann376 Elkana511 hinaufzog mit seinem ganzen Hause1004, daß er dem HErrn3068 opferte5927 das Opfer2077 zur Zeit3117 gewöhnlich, und sein Gelübde5088,

22 zog5927 Hanna2584 nicht mit hinauf, sondern sprach559 zu ihrem Manne376: Bis5704 der Knabe5288 entwöhnet werde1580, so will935 ich ihn bringen, daß er vor6440 dem HErrn3068 erscheine7200 und bleibe3427 daselbst ewiglich5769.

23 Elkana511, ihr3427 Mann376, sprach559 zu ihr: So1580 tue6213, wie dir‘s gefällt2896; bleibe, bis du ihn5869 entwöhnest; der HErr3068 bestätige6965 aber, was er geredet hat1580! Also blieb3427 das1697 Weib802 und säugete ihren Sohn1121, bis daß sie ihn entwöhnete.

24 Und brachte935 ihn mit ihr hinauf5927, nachdem sie ihn entwöhnet hatte1580, mit drei7969 Farren6499, mit einem Epha374 Mehl7058 und einer259 Flasche Weins3196; und brachte ihn in das Haus1004 des HErrn3068 zu Silo7887. Der Knabe5288 aber war noch jung5288.

25 Und sie schlachteten7819 einen Farren6499 und brachten935 den Knaben5288 zu Eli5941.

26 Und5324 sie sprach559: Ach994, mein Herr113, so wahr deine See LE5315 lebet, mein Herr113, ich bin das Weib802, das hie bei dir stund und bat6419 den HErrn3068,

27 da ich um diesen Knaben5288 bat6419. Nun hat der HErr3068 meine Bitte7596 gegeben5414, die ich von ihm bat7592.

28 Darum gebe7592 ich7592 ihn dem HErrn3068 wieder sein Leben lang3117, weil er vom HErrn3068 erbeten ist. Und sie beteten daselbst den HErrn3068 an7812.

1-а Самуїлова

Розділ 1

1 I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

2 А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

6 А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

8 І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

10 А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

14 І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

15 А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

17 І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

18 А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

23 І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

25 І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

26 І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

28 А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 1

1-а Самуїлова

Розділ 1

1 Es war1121 ein259 Mann376 von Ramathaim-Zophim7436, vom Gebirge2022 Ephraim669, der hieß8034 Elkana511, ein Sohn1121 Jerohams3395, des Sohns Elihus453, des Sohns Thohus8459, des Sohns Zuphs6689, welcher von Ephrath war1121.

1 I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

2 Und er hatte zwei8147 Weiber802; eine259 hieß8034 Hanna2584, die8034 andere8145 Peninna6444. Peninna6444 aber hatte Kinder3206, und Hanna2584 hatte keine Kinder3206.

2 А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

3 Und3548 derselbe Mann376 ging5927 hinauf von seiner Stadt5892 zu seiner Zeit, daß er anbetete7812 und opferte2076 dem1931 HErrn3068 Zebaoth6635 zu Silo7887. Daselbst waren aber5941 Priester des HErrn3068 Hophni2652 und Pinehas6372, die zween Söhne1121 Elis.

3 А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

4 Da es nun eines Tages3117 kam, daß Elkana511 opferte2076, gab5414 er seinem Weibe802 Peninna6444 und allen ihren Söhnen1121 und Töchtern1323 Stücke4490.

4 І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

5 Aber Hanna2584 gab5414 er ein259 Stück4490 traurig639; denn er hatte Hanna2584 lieb157; aber der HErr3068 hatte ihren Leib7358 verschlossen5462.

5 а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

6 Und ihre Widerwärtige betrübte3707 sie und trotzte ihr sehr7481, daß der HErr3068 ihren1157 Leib7358 verschlossen5462 hätte.

6 А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

7 Also ging5927 es alle8141 Jahre8141, wenn sie hinaufzog zu6213 des HErrn3068 Haus1004, und betrübte3707 sie also; so1767 weinete sie dann1058 und aß398 nichts.

7 І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

8 Elkana511 aber, ihr Mann376, sprach559 zu ihr: Hanna2584, warum weinest du1058, und warum issest du398 nichts, und warum gehabt sich dein Herz3824 so übel3415? Bin ich dir nicht besser2896 denn zehn6235 Söhne1121?

8 І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

9 Da310 stund Hanna2584 auf6965, nachdem310 sie gegessen398 hatte zu Silo7887 und3548 getrunken8354. (Eli aber5941, der Priester, saß3427 auf einem Stuhl3678 an der Pfoste4201 des Tempels1964 des HErrn3068.)

9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

10 Und sie5315 war von Herzen betrübt4751 und betete6419 zum HErrn3068 und weinete.

10 А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

11 Und gelobte5087 ein Gelübde5088 und sprach559: HErr3068 Zebaoth6635, wirst du deiner Magd519 Elend6040 ansehen und an7200 mich gedenken2142 und deiner Magd519 nicht7911 vergessen und wirst deiner Magd519 einen582 Sohn2233 geben5414, so will ich ihn dem HErrn3068 geben5414 sein Leben2416 lang3117, und soll7200 kein Schermesser4177 auf5927 sein Haupt7218 kommen.

11 І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

12 Und da sie8104 lange betete6419 vor dem7235 HErrn3068, hatte Eli5941 acht auf6440 ihren Mund6310.

12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

13 Denn Hanna2584 redete1696 in ihrem Herzen3820; allein ihre Lippen8193 regten sich, und ihre Stimme6963 hörete man nicht. Da meinte2803 Eli5941, sie5128 wäre trunken7910,

13 А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

14 und5941 sprach559 zu ihr: Wie lange willst du trunken7937 sein? Laß5493 den Wein3196 von dir kommen, den du bei dir hast!

14 І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

15 Hanna2584 aber antwortete6030 und sprach559: Nein, mein Herr113, ich bin ein betrübt Weib802. Wein3196 und stark Getränke hab ich nicht7307 getrunken8354, sondern habe mein Herz5315 vor6440 dem HErrn3068 ausgeschüttet8210.

15 А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

16 Du1696 wollest deine Magd519 nicht achten wie6440 ein1323 loses1100 Weib; denn ich habe5414 aus meinem großen7230 Kummer7879 und Traurigkeit3708 geredet bisher.

16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

17 Eli5941 antwortete6030 und sprach559: Gehe3212 hin mit Frieden7965! Der GOtt430 Israels3478 wird dir geben5414 deine Bitte7596, die du von ihm gebeten hast7592.

17 І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

18 Sie sprach559: Laß4672 deine Magd8198 Gnade2580 finden vor6440 deinen Augen5869. Also ging das Weib802 hin3212 ihres Weges1870 und aß398 und sah nicht mehr so traurig.

18 А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

19 Und des Morgens1242 frühe machten sie sich7925 auf7925, und da sie angebetet hatten vor6440 dem HErrn3068, kehreten sie wieder7725 um und kamen935 heim1004 gen Ramath. Und Elkana511 erkannte3045 sein Weib802 Hanna2584; und der HErr3068 gedachte2142 an7812 sie.

19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

20 Und da etliche Tage3117 um waren8622, ward sie schwanger2029 und gebar3205 einen Sohn1121 und hieß7121 ihn8034 Samuel8050; denn ich7592 habe ihn von dem HErrn3068 gebeten.

20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

21 Und2076 da der Mann376 Elkana511 hinaufzog mit seinem ganzen Hause1004, daß er dem HErrn3068 opferte5927 das Opfer2077 zur Zeit3117 gewöhnlich, und sein Gelübde5088,

21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

22 zog5927 Hanna2584 nicht mit hinauf, sondern sprach559 zu ihrem Manne376: Bis5704 der Knabe5288 entwöhnet werde1580, so will935 ich ihn bringen, daß er vor6440 dem HErrn3068 erscheine7200 und bleibe3427 daselbst ewiglich5769.

22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

23 Elkana511, ihr3427 Mann376, sprach559 zu ihr: So1580 tue6213, wie dir‘s gefällt2896; bleibe, bis du ihn5869 entwöhnest; der HErr3068 bestätige6965 aber, was er geredet hat1580! Also blieb3427 das1697 Weib802 und säugete ihren Sohn1121, bis daß sie ihn entwöhnete.

23 І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24 Und brachte935 ihn mit ihr hinauf5927, nachdem sie ihn entwöhnet hatte1580, mit drei7969 Farren6499, mit einem Epha374 Mehl7058 und einer259 Flasche Weins3196; und brachte ihn in das Haus1004 des HErrn3068 zu Silo7887. Der Knabe5288 aber war noch jung5288.

24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

25 Und sie schlachteten7819 einen Farren6499 und brachten935 den Knaben5288 zu Eli5941.

25 І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

26 Und5324 sie sprach559: Ach994, mein Herr113, so wahr deine See LE5315 lebet, mein Herr113, ich bin das Weib802, das hie bei dir stund und bat6419 den HErrn3068,

26 І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

27 da ich um diesen Knaben5288 bat6419. Nun hat der HErr3068 meine Bitte7596 gegeben5414, die ich von ihm bat7592.

27 Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

28 Darum gebe7592 ich7592 ihn dem HErrn3068 wieder sein Leben lang3117, weil er vom HErrn3068 erbeten ist. Und sie beteten daselbst den HErrn3068 an7812.

28 А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.